Незвичайне лікування.

Люди, які довірялися Василю Васильовичу, дійсно видужували, і він набув такої слави, що до нього потягнулися люди зі всіх куточків Росії.

#img_left_nostream#У 30-і роки 19-го століття ми жили у Зарайську. Наш батько захворів якоюсь дивною хворобою: у нього зовсім розлагодились нерви, очі стали каламутними, голос заслаб, він постійно відчував напружене роздратування.

На його щастя, у Зарайську вів лікувальну практику прекрасний військовий лікар Василь Васильович Георгіївський. Ліків він призначав мінімум, але призначав пацієнтам розроблені ним самим дієти і незвичайні процедури. Якщо хворий не підкорявся його рекомендаціям, лікар переставав його лікувати.

Батько неодноразово звертався до інших медиків, нарешті, попросив допомоги у В.В. Георгіївського. Той, оглянувши нового пацієнта, дав абсолютно несподівану пораду: «Джерельну воду пийте».

Батько, роздратований такою несерйозною рекомендацією, висловив своє незадоволення лікареві, який у відповідь спокійно повторив свої слова, вклонився і вийшов. Як це не дивно, джерельна вода дійсно допомогла батькові, і дуже скоро він одужав.

Щодо іншого пацієнта лікар діяв ще більш дивно. «Накажіть, – сказав медик, – Вашим слугам слухатися мене, а не Вас». Той здивувався, але все ж дав відповідне розпорядження.

«А зараз наказую вам, – звернувся лікар до лакеїв, – бити пана кулаками. Це «лікування» тривало протягом декількох днів і, як не дивно, допомогло хворому.

Мені здається, що Георгіївський такими процедурами кардинально змінював ситуацію, у якій був його підопічний. Організм пацієнта отримував нові неприємні хворобливі відчуття, які витісняли колишню недугу. За принципом – клин клином вибивають.

Дивовижною була і методика діагностування: він оголяв руку хворого від ліктя до плеча і по верхній частині руки ставив діагноз.

Люди, які довірялися Василю Васильовичу, дійсно видужували, і він набув такої слави, що до нього потягнулися люди зі всіх куточків Росії. Проте, сам собі він допомогти не міг: час від часу він впадав у тугу, закривався і багато пив.

За матеріалами журналу: «Чудеса и приключения»

Георгій Лупанін. Велика Епоха