Вперше застосувавши телескоп, Галілей виявив супутники планет, плями на Сонце, кільця Сатурну. З того часу кожен крок в розвитку астрономічної техніки приводить до виявлення в космосі нових об’єктів і явищ.
Науковий співробітник астрономічного інституту імені Штернберга Сергій Попов розповідає, як учені шукають нові типи космічних об’єктів: «За останні десять років чи не щороку відкривається новий карликовий супутник в нашій галактиці. Окрім цього з’являлися нові типи нейтронних зірок. Ці зірки … не є джерелом періодичних радіоімпульсів. Інший приклад нового типу нейтронних зірок — це магнітари, нейтронні зірки з дуже сильним магнітним полем, які фактично були передбачені й відкриті тільки в 1990-і роки».
Кількість нових типів об’єктів достатньо велика, фактично на кожен рік що-небудь доводиться. Космічні промені — розігнані заряджені частинки випромінюють гамма-кванти, які летять до Землі, потрапляють в атмосферу, утворюють зливи частинок, що збираються за допомогою чашок 12-метрового телескопа HESS. Там, де випромінювання спіймане, воно потрапляє в спеціальні фотоелектронні помножувачі, з’являється електронний сигнал, по якому реєструється гамма-квант: «А потім в новинах все це називається "Астрономи побачили". Вісім побачених астрономами джерел можуть бути дуже цікавими об’єктами. Для шести з них вдалося знайти можливе пояснення. Видно, велика частина з них — це залишки найновіших, а для двох об’єктів виявити щось в напрямі, звідки прийшов гамма-сигнал, так і не вдалося. Тобто нічого не видно в рентгенівському або радіо-діапазоні. В області центру галактики джерел велика кількість, але у поле зору телескопа не потрапив жоден об’єкт, який потенційно може бути джерелом гамма-випромінювання. Відповідно, це можуть бути нові типи джерел», — говорить Сергій Попов. Коли астрономи щось побачили, вони реєструють параметри об’єкту, але не кажуть, що конкретно побачили, тому що не знають що саме.
Прослуховування радіоефіру – нелегке завдання: то там весь час шуми, потріскування, то голос на фоні чутний або музика, а якщо маленьке одне клацання, яке трапляється раз може бути в добу, його дуже важко виділити в шумі. Сергій Попов розповідає про пошук джерел спалахів жорсткого випромінювання.
VLA — це радіотелескоп, який є трьома залізничними коліями завдовжки по 27 кілометрів кожен, прокладені в пустелі. По ним на спеціальних платформах їздять декілька чашок великих радіотелескопів. Це могутня система, її недавно модернізували, і ось на цьому інструменті були відразу отримані нові результати: «Причому саме відкриття було зроблене пару років назад, і лише зараз з’явилася публікація. Оскільки виділення і розуміння того, що дані спалахи не є дефектом апаратури, не є наземними сигналами, вимагають достатньо великих зусиль. І я б навіть сказав, що від експериментаторів потрібна деяка мужність для публікації такого результату, оскільки такий результат в деякому розумінні суперечить основній парадигмі сучасної науки, оскільки він невідтворний. Повторних сплесків від цього джерела або подібних сплесків від інших джерел не спостерігалося. Параметри цих спалахів такі, що теоретикам дуже важко підібрати який би то не було відомий тип джерел для пояснення таких спалахів».
Колись були потрібні століття, щоб знайти неспростовні докази геліоцентричного стану Всесвіту, зараз завдяки новим відкриттям помилковість сприйняття навколишнього світу розсівається набагато швидше. Яку частину шляху нам належить ще пройти?..
За матеріалами Радіо Свободи
Leave a Reply