Китайська медицина

Люди завжди хотіли добре себе відчувати, бути здоровими і сповненими сил.

#img_left#Прагнення до ефективних і простих методів лікування зробило можливим широке розповсюдження китайської медицини. Жодна інша стародавня наука лікування не зарекомендувала себе так, як народна китайська медицина.

Китайська медицина має тисячолітню історію, а витоки її простежуються з VIII століття до н.е. Концепції стародавньої китайської медицини докорінно відрізняються від  тих, що існують у сучасній західній  медицині. Філософія і наука Китаю, з самого початку свого розвитку, шляхом ретельного спостереження природи і космосу пізнали принцип рівноваги, який ґрунтується на існуванні двох протилежних сил. Ці дві протиборчі сили знаходяться в тісному взаємозв’язку і одночасно доповнюють одна одну. Вони відомі як Їнь і Ян (день — ніч, холод — тепло, чоловік — жінка, перемога — поразка). Без існування зла не може бути і добра, а без ненависті не було б і любові. Згідно цієї оригінальної китайської філософії,  Їнь і Ян є основними рушійними силами у Всесвіті. Це відбивається і в природі, і в людському суспільстві. Старовинна китайська історія допоможе краще зрозуміти цей принцип:

„У чоловіка однієї жінки була коханка. Дружина не могла зрозуміти, як могло так вийти, адже вона була набагато красивіша за коханку, і, крім того, завжди з любов’ю та увагою відносилася до свого чоловіка. Чому ж чоловік їй зраджував? Вона пішла до мудреця за порадою. Мудрець велів їй протягом одного місяця не фарбуватися і не чепуритися. Після закінчення одного місяця вона повинна була знову піти до мудреця. Жінка  все зробила, як він велів, і через місяць прийшла знову. Цього разу він їй рекомендував: «Тепер можеш знову почати фарбуватися і доглядати за собою, але зберігай дистанцію між собою та чоловіком». За той місяць чоловік часто сміявся над дружиною, що вона не стежить за собою. Як тільки дружина почала знову прикрашати себе, чоловік не зміг зрозуміти, як можна було зраджувати такій привабливій жінці. Чому жінка змогла повернути свого чоловіка? За теорією Їнь-Ян, постійна бездоганність жінки являє собою лише одну сторону. Для урівноваження обох принципів повинна існувати і протилежність, яка в даному випадку змогла знову збудити у чоловіка інтерес до своєї дружини. Жодна з протилежностей не може існувати сама по собі (витяг з книги «Коротке керівництво з китайської медицини»)".

До іншої філософської концепції належить ідея про  П’ять елементів (або П’ять стихій).  Згідно до неї, всі речі та явища у Всесвіті складаються з п’яти елементів: метал, дерево, вода, вогонь і земля, які різними способами взаємодіють один з одним. Оскільки людина у величезному Всесвіті розглядається як мікрокосм, то вона підпадає під вплив теорій про П’ять елементів та Їнь-Ян. За китайською медициною, всі види фізіологічних функцій регулюються і забезпечуються свого роду життєвою енергією — "ці". Ці усередині організму циркулює не хаотично, а певними каналами – меридіанами, в яких під час безперервної циркуляції взаємодіють сили Їнь і Ян.

Якщо порушується рівновага  між Їнь і Ян, то це приводить до порушень циркуляції енергії у меридіанах, що викликає в якомусь конкретному органі або системі недолік або надлишок ці. При цьому виникає дисбаланс, який зрештою приводить до хвороби. Якщо цей дисбаланс нетривалий, то в організмі виникає гостре захворювання (наприклад, інфекція з високою температурою), а якщо існує тривалий час, то розвивається хронічна хвороба. Також можливі і змішані форми.

Тому мета будь-яких оздоровчих методів — акупунктури, акупресури, припікань, масажу, лікування травами, дієти або цігун полягає у відновленні циркуляції життєвої енергії ці. Необхідно, щоб Їнь і Ян, а також П’ять елементів,  знову досягли гармонії і балансу. 

Впродовж минулого сторіччя вчені усього світу займалися вивченням феномену і принципу дії акупунктури, намагаючись з наукової точки зору вивчити і пояснити її. Сучасна наука приймає лише те, що доведено дослідженнями. Робилися неодноразові спроби науковими методами довести існування акупунктурних точок, меридіанів та механізмів їх взаємодії. Доктор Жан-Клод Дара з клініки Некера в Парижі шляхом використання радіоактивних нуклідів однозначно підтвердив існування меридіанів. Він уприскував  групі добровольців певну кількість радіоактивної речовини у конкретну акупунктурну точку. За допомогою гамма-камери він спостерігав за реакцією. Незабаром уздовж меридіана ставав помітним рух радіонуклідів. В іншій групі, навпаки, радіонукліди вводилися  в точки на шкірі, які не були акупунктурними. Ніякого руху в цьому випадку не спостерігалося (журнал „Die Neue Аrztliche" № 39, 1985 р.).

Інститут клінічної і експериментальної медицини в Новосибірську прийшов до висновку, що людське тіло здатне випромінювати світло. Було підтверджено, що акупунктурні точки діють як свого роду світлові отвори. Лише подібні точки на людському тілі в змозі випромінювати світло.

Професор Поп, доктор Шлебуш і доктор Марік-Елер за допомогою інфрачервоної камери проводили вивчення китайської теорії про меридіани. Паличкою для припікань нагрівалася певна ділянка тіла, в якій планувалося вивчати розташування меридіанів. Уздовж відповідного меридіана за допомогою інфрачервоної камери спостерігалося відчутне підвищення температури. По всій довжині меридіана спстерігалося розповсюдження «біофотонів». Завдяки цьому дослідженню було встановлено, що отримані траєкторії цілком співпадають з описом системи меридіанів, які стародавні китайці знали ще 5000 років тому.

Дослідження, проведені в 70-ті роки університетом Пхеньяну в Північній Кореї, показали, що електричний потенціал акупунктурних точок і меридіанів відрізняється від інших ділянок шкіри. Було підтверджено, що електричний опір на середній акупунктурній точці розміром 2,5 мм. на 80% менше, ніж на нейтральних ділянках шкіри. Це говорить про те,  що електропровідність в районі акупунктурних точок і меридіанів сильно підвищена.

 

Згідно дослідів учених, подразнення, що викликається при уколі голкою, здатне скоротити передачу больових сигналів у спинний мозок. При акупунктурі у мозку виділяється велика кількість ендорфіну і природних нейромедіаторів, які можуть понизити або навіть повністю зняти біль. 

За винятком гострих захворювань, що вимагають оперативного втручання, навряд чи існують обмеження для застосування китайської медицини. Особливо це стосується лікування травами. В результаті численних дослідів встановлено, що методи лікування китайської медицини ефективні при головному болі, мігрені, невралгії, безсонні, артриті, алергії, бронхіальній астмі, захворюваннях сечового міхура, хребта, порушеннях травлення та ін.

Коментар автора

Як була розроблена ця система тисячі років назад, яка мала в розпорядженні лише доступні засоби? Чи є вона настільки ефективною і сьогодні? Перше письмове джерело про акупунктуру — «Хуанді Нейцзін» («Книга жовтого імператора»), було написано близько 2500 років до н.е., і сьогодні вона, як і раніше, вважається неперевершеною фундаментальною працею з навчання акупунктурі. Виникає питання, як декілька тисяч років тому стародавні китайські цілителі були у змозі досліджувати і замалювати складну систему меридіанів, включаючи акупунктурні точки?

У Китаї талановиті лікарі могли набути особливих здібностей, які підсилювалися протягом довгого часу їх роботи. За записами, великі лікарі, такі як Сунь Симяо, Хуа То, Бянь Цюе та інші, володіли екстрасенсорними здібностями. Проте у сучасній китайській медицині, яка підпала під вплив Заходу, зазвичай критикуються саме ці фундаментальні речі. У сучасній китайській медицині збереглися лише окремі досліди та рецепти, багато унікальних речей безповоротно втрачено, а вона стала поміссю західної медицини та стародавньої китайської. 

Ось невелика історія з книги Лі Хунчжи «Чжуань Фалунь»: «Хуа То (141-203 до н.е.) побачив пухлину в голові Цао Цао (видатний полководець кінця династії Хань — прим. Г.К.) і запропонував зробити йому операцію на мозку. Почувши це, Цао Цао подумав, що Хуа То має намір погубити його, і велів ув‘язнити Хуа То у в’язницю, де той помер. Коли хвороба Цао Цао дала про себе знати, він пригадав про Хуа То і велів того викликати, але Хуа Те вже помер. Пізніше Цао Цао дійсно помер від цієї хвороби. Звідки Хуа То дізнався? Він побачив хворобу».

Губерт Керпер, Велика Епоха