У розслідуванні вбивства російського шпигуна більше питань, ніж відповідей

#img_left_nostream#Убивство в стилі КДБ колишнього російського шпигуна у Великобританії, отруєного рідкісним радіоактивним елементом, без сумніву, воскрешає в пам’яті період Холодної війни, але слідчим усе ще мало що відомо.

Тоді як смерть 42-річного Олександра Литвиненка залишається загадкою, розвідувальні служби Англії далі шукають докази. Центр уваги в розслідуванні справи змістився у бік установлення джерела високотоксичного радіоактивного елементу Полонія-210, що став причиною смерті колишнього розвідника.

За вбивством стоїть Кремль?

Полоній – надзвичайно рідкісний елемент, який може міститися в чималій кількості тільки в спеціалізованих лабораторіях або в ядерному реакторі. Відомо, що його використовували в радянській зброї й у космічному устаткуванні, але альфа-випромінювання, що випускається ним, утруднює виявлення детекторами, і таким чином його легко перевезти через кордон.

Такий високий ступінь складності підготовки вбивства Литвиненка дає привід припускати, що ця операція, яку було ретельно сплановано, вимагала значної підтримки на державному рівні.

"Це не той вид зброї, яка може бути провезена яким-небудь любителем, – повідомляє кореспондентів газети New York Times викладач неорганічної хімії Лондонського Коледжу пані Андреа Села. – Для здійснення такої операції потрібні справжні професіонали".

Відразу підозри впали безпосередньо на російську службу безпеки (ФСБ) – спадкоємця всім відомого КДБ, а потім, звичайно, надійшли заяви самого Литвиненка, який звинуватив у вбивстві колишнього колегу з КДБ, нині – російського президента.

"Ви можете примусити замовкнути одну людину, але буря протестів, що прокотилися по всьому світу, відлунюватиметься у ваших вухах, пан Путін, до кінця життя", – сказав він у заяві, записаній його сім’єю за три дні до смерті.

На перший погляд ключ до розгадки очевидний: Литвиненко був відомий як різкий критик президента Путіна та його уряду. Він був «занозою» російського керівництва впродовж багатьох років, звинувачуючи ФСБ і самого президента в дуже поширеній корупції.

Він також написав книгу, в якій говорив про серію вибухів житлових будинків у Москві в 1999 р. як про санкціоновані державою, а не чеченськими терористами, як тоді повідомлялося, операції. Ці вибухи допомогли Путіну виправдати другу чеченську війну, яку не підтримував народ, у відірваній від Росії мусульманській республіці в 2000 р.

Останнім часом Литвиненко звинувачував Путіна в організації вбивства іншого кремлівського критика – журналіста Анну Політковську, і особисто брав участь у розслідуванні цієї справи. Будь-яке свідчення причетності Путіна до такого роду брудних закулісних авантюр стало б нищівним ударом для людини, яка, не зважаючи на службу в КДБ, намагається встановити свою політичну значущість на міжнародній арені.

Для чого розголос?

Залишається неясним, чому зброєю був обраний полоній. Якби Литвиненко дійсно виявив що-небудь серйозне, що послужило б підставою для його вбивства, то чому тоді не били використані менш небезпечні способи, як, наприклад, автомобільна аварія або отруєння отруйною речовиною, яку неможливо виявити?

Ось, що думає британський експерт із питань безпеки Гленмор Трініар-Харві, що кілька разів зустрічався з російським перебіжчиком. "Для Путіна або російських спецслужб, така операція, що отримала широкий розголос, не принесла б ніякої користі", – сказав він в інтерв’ю ВВС.

Раптова смерть не є основною метою

Ясно одне, що хто б не замовив це вбивство, раптова смерть Литвиненка не була його метою. Не зважаючи на малий період напіврозпаду, полоній-210 здійснює поступовий вплив, вивільняючи велику дозу радіації у тіло, поволі вражаючи внутрішні органи.

Було потрібно більше трьох тижнів для того, щоб колишній російський розвідник помер у результаті повної відмови організму. Це давало йому досить часу для розкриття виявленої ним інформації, що стосується уряду Путіна або смерті, що викликала полеміку, Анни Політковської. Але натомість, єдину публічну заяву, в якій звинуватив російського президента в цьому жорстокому вбивстві, він зробив тільки напередодні смерті. Здавалося б, якщо він дійсно хотів дискредитувати колишнього колегу з КДБ, у нього було достатньо часу, щоб обнародувати всі наявні докази.

Остання розглянута версія причини вбивства припускає, що Литвиненко сам зберігав цю отруйну речовину, поки випадково не вжив її. Це може пояснити, чому сліди полонія були знайдені в трьох місцях, які він відвідав за день до того, як почав відчувати себе погано: будинок, суші-бар, де він зустрічався з італійським експертом для обговорення нових доказів у справі Політковської, і кафе, де він пив чай із двома росіянами – знайомими, також колишніми розвідниками.

"Не виключається жодна версія, – повідомляє британський слідчий виданню The Times. – Наша поліція добре працює, і ми далі будемо проводити розслідування, куди б воно нас не привело. Але ми не збираємося рухатися тільки в одному напрямку через політичний тиск, який здійснюється".

У міру того як пресу заповнили різні теорії змови, стає очевидно, що смерть Литвиненка була бажана тому, хто хотів підірвати репутацію Путіна і відвернути увагу громадськості. Але відвернути від чого?

Версія англійською: The Epoch Times (Велика Епоха)