При встановленні приналежності флореської людини, нині зниклого індонезійського виду карликових людей, кола археологів дотримуються різних точок зору. У своїх думках вчені розділилися на дві групи, які невпинно сперечаються одна з одною.
При встановленні приналежності флореської людини, нині зниклого індонезійського виду карликових людей, кола археологів дотримуються різних точок зору. У своїх думках вчені розділилися на дві групи, які невпинно сперечаються одна з одною. Деякі вчені наполягають на тому, що це окремий вид, інші фахівці вважають, що так звана флореська людина – це всього лише сучасна людина, яка страждає на енцефалотрофію (атрофія мозку). Як про це йшлося в статті журналу , ці дискусії настільки палкі, що могли б перерости в нову епопею «Володар кілець».
Наприклад, Роберт Мартін з чиказького Музею природознавства Філда вважає, що виявлені в 2004 р. на індонезійському острові Флорес залишки флореської людини належать сучасній людині, яка жила в кам’яний період і певною мірою страждала від атрофії мозку. У цієї хвороби існує понад 400 спадкових гіпотипів, що гальмують розвиток головного мозку. Він відзначив, що знайдені довкола при розкопках кам’яні знаряддя створені нормальною сучасною людиною, а так званий карликовий вид людини, що має об’єм мозку 400 куб. см, є не більш, ніж фантазією.
Проте, деякі інші вчені дотримуються протилежної точки зору. Колін Грувз з Австралійського національного університету в Канберрі в своїй статті стверджує, що флореська людина зовсім не має патологічних ознак атрофії мозку. Він переконаний, що Homo floresiensis належить до нині зниклої гілки людей, які відрізняються від сучасної людини.
Дін Фолк з Університету штату Флоріда досліджувала череп флореської людини і зовсім не виявила у неї десяти характерних патологічних відмінностей, які зазвичай є між черепами хворих на атрофію мозку і черепами здорових людей. Вона ще сказала, що деякі характерні риси черепів ніколи раніше не виявлялися у інших приматів.
Проте подальші дослідження підсилили розбіжності між цими двома точками зору. Згідно з однією з них, якщо об’єм мозку вищезазначеного виду був всього лише 400 куб. см, то таким людям було б зовсім неможливо витримати спосіб життя людей кам’яного століття. Але дослідники, які дотримуються думки, що флореська людина є особливою гілкою людей, все ж таки наполягають на тому, що оскільки згодом було виявлено останки ще 7 карликових людей, то це вже достатньо для доказу існування окремого виду. Щодо цього, Кріс Стрінгер з лондонського Музею природознавства висловив думку, що для вирішення цієї суперечки явно необхідно ще більше доказів.
Окрім людей, вчені в цілому ряді різних районів знайшли стародавніх тварин одного й того ж періоду, єдиною різницею між якими був тільки розмір. Інколи, знайшовши останки деякого виду динозаврів в одному місці, їх знаходили й в інших місцях, тільки їх розміри були у 3-4 рази меншими. В такому «мікросвіті» все є мініатюрним. В тому районі, де в 2004 р. була виявлена флореська людина, ще були знайдені деякі мініатюрні інструменти, виконані не менш майстерно, ніж інструменти, створені звичайним видом людей. Розповідь про карликів – це зовсім не чутки. Як повідомлялося в репортажі Бі-Бі-Сі у вересні 2004 р., в Індонезії навіть 100 років тому ще були такі, хто бачив маленьких людей. Але ким вони врешті решт є і звідки взялися, це зараз для вчених залишається важким завданням.
Leave a Reply