13 жовтня 1970 року уряд П’єра Трудьє (Trudeau) одним із перших серед західних країн установив дипломатичні відносини з Китайською Народною Республікою. Тридцять шість років опісля відносини між урядами двох націй стають прохолодними.
#img_left_nostream#13 жовтня 1970 року уряд П’єра Трудьє (Trudeau) одним із перших серед західних країн установив дипломатичні відносини з Китайською Народною Республікою. Тридцять шість років опісля відносини між урядами двох націй стають прохолодними.
Після того як в січні цього року до влади прийшли консерватори, вони кілька разів отримували від китайського режиму відкриті ноти протесту, що стосуються їхніх взаємин.
Міністр закордонних справ Пітер Маккей уже після місяців свого перебування на посаді задав тон цій полеміці, звинувачуючи Китай у шпигунстві.
Тепер уряд має намір припинити канадсько-китайський двосторонній діалог із питання прав людини, який критики назвали фарсом.
У квітні цього року професор Броклінського університету (Brock University), китаєзнавець Чарльз Бертон, видав звіт, що різко критикує ефективність діалогу з питання прав людини. У його звіті, складеному за дорученням колишнього ліберального уряду, наголошувалося, що китайські офіційні особи, що беруть участь у діалозі, зазвичай не мають ніякого відношення до проблем прав людини, і їхня роль часто обмежується читанням наперед підготовлених промов.
Бертон відзначив, що представники обох країн висловили свою незадоволеність діалогом. Проте в його радикальних висновках містилося і твердження про те, що китайське міністерство закордонних справ розглядає діалог тільки як засіб для того, щоб "розрядити міжнародну напругу в питанні прав людини в Китаї".
Мінімальні успіхи
Двосторонній діалог із питання прав людини розпочався в 1997 році. Він був альтернативою підтримці Організацією Об’єднаних Націй канадської резолюції, яка засуджує порушення прав людини в Китаї. Такі двосторонні діалоги з питання прав людини проводилися також і іншими західними країнами, включаючи Сполучені Штати й Китай.
Канадська Коаліція з прав людини в Китаї, яка складається з 10 неурядових організацій, що займаються правами людини в Китаї, написала прем’єр-міністрові Стівену Харперу лист із рекомендацією припинити цей діалог.
У листі наголошувалася "відсутність [у діалозі] ясних визначень і завдань, непрозорість, відсутність критеріїв, процедур моніторингу і, більш того, конкретних результатів".
"[Китайський уряд] побачив у цьому спосіб прихованої критики з боку урядів західних держав стосовно проблем прав людини", – говорить про діалог Алекс Неве. Неве – Генеральний секретар канадського відділення Міжнародної Амністії та учасник Коаліції.
Неве говорить, що діалог фактично зазнав цілковитої поразки: "Якщо і були якісь досягнення, які приніс цей діалог, то вони були мінімальні". Він також відзначає, що ситуація з правами людини в Китаї зіпсувалася з моменту початку діалогу, майже десять років тому.
Проведення наступної зустрічі представників двостороннього діалогу з питання прав людини намічене на осінь. Його припинення було б найостаннішим кроком в серії кроків, що сигналізують про ослаблення взаємин між Оттавою й Пекіном.
Занепокоєння
Уряду Харпера ще доведеться відправити до Пекіна дипломатичного представника, або навіть офіційно зустрітися з китайським послом. На додаток до публічно висловлення занепокоєння промисловим і політичним шпигунством у Канаді, канадський уряд також висловив неспокій з приводу політичної ситуації у Китаї.
"Нас непокоїть їхня система правосуддя, нас непокоїть те, яким чином функціонує їхня демократія, якщо ми можемо це так назвати", – сказав Маккей 27 вересня на зборах парламентського Комітету закордонних справ у одній зі своїх найбільш різких заяв щодо Китаю з моменту перебування на своїй посаді.
Не так давно, на зустрічі Харпера з японським прем’єр-міністром Юніширо Коїзумі, обидві сторони дійшли згоди про сумісну співпрацю Канади і Японії у стосунках із найбільшою у світі комуністичною нацією, яка залишилася.
Інша сторона китайсько-канадських відносин
З іншого боку, консерватори ”поклали оливкові гілки” китайській общині в Канаді. Харпер офіційно вибачився й розпорядився видати грошові компенсації китайським іммігрантам, які стали жертвами несправедливого оподаткування головного податкового офісу, що стало причиною значного зменшення китайської общини в Канаді, починаючи з 1885 р. і до самого кінця 20-го століття. Окрім цього, він узяв участь у заходах, підготовлених китайською общиною, таких як, церемонія відкриття китайського культурного центру в Торонто.
Минулого тижня, під час святкування Дня Тайваню, член парламенту від консервативної партії П’єр Полівьє виступив із промовою від імені Стівена Харпера, назвавши Тайвань "красивою демократичною країною та другом Канади".
"Харпер захоплюється демократією, вільним підприємництвом і прогресом жителів Тайваню, які так старанно працюють, щоб зберегти мир і захистити своє майбутнє", – сказав Полівьє.
У червні цього року Далай-ламі було надано почесне канадське громадянство. Місяць тому Джейсон Кенні, парламентський секретар прем’єр-міністра, узяв участь у мітингу, присвяченому річниці трагедії 4 червня 1989 року (різанина на площі Тяньаньмень).
Не зважаючи на протест Пекіна, Канада також дала притулок відомому активістові-демократові Лю Дечену. А в травні Стівен Харпер офіційно висловив підтримку канадським послідовникам Фалуньгун – духовній практиці, що жорстоко переслідується в континентальному Китаї.
Опозиція
Принципова позиція, прийнята канадським урядом стосовно Пекіна, турбує деяких представників опозиційної партії.
"Консервативний уряд зробив свій вибір, результатом якого стали прохолодні відносини з Китаєм. Він використовує будь-яку можливість, щоб звинуватити китайський уряд і ще далі відійти від Китаю", – говорить критик зовнішній політики Канади, член ліберальної партії Кейс Мартін, що тривалий час є прихильником захисту прав людини в Китаї.
"Ми вважаємо, що це помилка, тому що така позиція обмежує нас в переговорах з Китаєм із проблем прав людини й торгівлі".
Не зважаючи на позицію консервативного уряду, опозиційні групи й групи з прав людини одностайно зійшлися на думці, що проблеми прав людини Китаю не повинні бути забуті в гонитві за торговими операціями.
"Ми вважаємо, що це можливість для глибшого перегляду підходу Канади до переговорів із Китаєм із проблем прав людини, – говорить Неве. – Нам потрібний підхід, який дійсно ставить питання прав людини в центр усіх взаємин Канади з Китаєм".
Ян Якілек. Велика Епоха
Leave a Reply