Чжан Меньє сподівається, що Ху Цзінтао більше піклуватиметься про майбутнє китайського народу, захищатиме принципи совісті й моралі.
#img_left#Чжан Меньє – послідовник системи духовного й фізичного самовдосконалення Фалуньгун.
Він працював висококваліфікованим викладачем в електро-промисловому інституті провінції Гуандун.
Зараз, щоб уникнути переслідування, він оформив статус біженця ООН у Таїланді. Недавно The Epoch Times взяла у нього спеціальне інтерв’ю.
Він розповів про знайомство з Ху Цзінтао і його майбутньою дружиною Лю Юнчин, які були його однокурсниками в університеті Циньхуа, розповідав, що за останні роки він зазнав репресій у в’язниці, і сподівається, що Ху Цзінтао більше піклуватиметься про майбутнє китайського народу, захищатиме принципи совісті й моралі. Нижче наведений зміст розповіді Чжана Меньє.
Підготовка до балетного спектаклю
“Я, Ху і його майбутня дружина Лю Юнчин разом училися 6-7 років в університеті Цинхуа. У 1959 році, коли політика “великого стрибка” закінчилася, ми разом вступили до університету Циньхуа на факультет гідротехніки. Цей факультет вважався не ходовим, на нашому курсі було менше 150 чоловік, всього 5 груп, ми утрьох разом училися в одній групі.
Коли тільки вступили до університету, на нашому факультеті вирішили організовувати вечір на честь новачків. Студенти старших курсів хотіли, щоб ми, новачки, підготували два номери для виступу. Більшість учнів нашого курсу були з бідних соціальних шарів.
Я з села Гуандо, Ху Цзіньтао з міста Тайчжо провінції Цзянсу, Лю Юнчин із Цуньцин провінції Сичуань. На той час ми були трохи боязкими, з нашої групи тільки одна дівчина могла співати соло, другий номер ніхто не хотів грати, і раптом хтось вказав пальцям на мене і сказав: “Маленький Гуадун, у тебе непогана фігура, ти неодмінно умієш танцювати”.
Мій зріст 165 см, рівна постава, виглядав я досить життєрадісним. Тому всі відразу сказали, що я повинен станцювати. Я не умів танцювати, і ніколи не виступав на сцені. Тоді я не знав, що робити, мені було важко зважитися, і раптом Ху Цзінтао сказав мені: “Чжан Меньє, нічого страшного, всі ми вибрали тебе, давай, погоджуйся”. Навіть не дослухавши моїх пояснень, Ху упевнено сказав: “Я тобі допоможу придумати танець, ми знайдемо кількох учнів, разом виступимо, обов’язково вийде”.
Отже, Ху знайшов 6 учнів і узяв на себе відповідальність бути режисером балетного спектаклю. Він не тільки відповідав за режисуру рухів і музику, але і навчав кожного з нас як грати. У результаті, коли ми виступили, наш балетний спектакль дістав гаряче схвалення. Глибоке враження у мене залишилося від вчинку Ху, увесь номер виступу він придумав сам, але всі ці заслуги він віддав мені, і ще сказав мені грати головну роль, а сам грав другорядну.
З усіх цих дрібниць можна побачити його душевні якості, він ніколи не прагнув показати себе, за характером був дуже скромним. Потім ми разом жили в одному гуртожитку, разом жили і вчилися, разом проводили найбільш незабутні студентські роки.
Поєднуючи в собі високі моральні якості та ерудицію, Ху Цзінтао закінчив університет в 1966 році, із кожного предмета у нього була оцінка “відмінно”. У нього був дуже закритий характер, він не любив багато говорити, робив справи дуже серйозно й уважно, але у нього було дуже живе і енергійне мислення, він міг розбиратися в справах і аналізувати. Він відноситься до дуже спокійних і добрих людей, ніколи ні з ким не сварився і не вступав у боротьбу, легко ладнав із людьми, він був таким, що з першого погляду подобався людям.
Після закінчення університету ми вперше зустрілися 30 років відтак в квітні 1995 року, ми пройшли всі знегоди “Культурної революції”, і колишні студенти, вік яких уже підходив до 60, знову зустрілися в рідному навчальному закладі, світ змінився, змінилося життя людей. З 150 студентів нашого курсу близько 10 чоловік уже пішли з цього світу. Наша зустріч була на кафедрі факультету гідротехніки, багато студентів прийшли зі своїми дружинами. Дружина Ху Цзінтао теж прийшла.
Тоді всі пам’ятали мене дуже хворобливим, я навіть брав академічну відпустку на рік для лікування, а зараз я повністю змінився, у мене був сяючий вигляд енергійної людини, це було для всіх великою несподіванкою. У мене була хвороба печінки. Коли я працював у Гуанчжоу, керівник хотів призначити мене директором управління електроенергією провінції Гуандун, але у мене був сильний гепатит і цироз печінки, тому я не зміг обіймати цю посаду.
Під час нашої студентської зустрічі дружина Ху дуже здивувалася, дивлячись на мій сяючий вигляд, моя дружина дала їй одну “Чжуань Фалунь”, сказавши, щоб вона теж спробувала практикувати. Після тієї нашої зустрічі була ще одна зустріч, 24 квітня 1999 року, в день 40-річчя факультету гідротехніки університету Циньхуа. На зустрічі Ху сказав, що “не я, Ху Цзінтао, маю якісь здібності, а саме історія примусила мене зайняти цей пост”.
Того дня я теж виголосив промову. Усі були здивовані змінами в моїй зовнішності, тому я розповів свою історію. З початку 1984 року я вивчав більш ніж 10 видів цігун, але ніяк не міг вирішити корінне питання. Авторитетний лікар сказав, що цироз печінки не виліковний, потрібно звертати увагу на харчування й відпочинок, окрім того, ще приймати відповідні ліки, і якщо хвороба не розвиватиметься, то це вже буде чудово.
Тоді я вже майже втратив надію, в липні 1994 року, на щастя, я зустрівся з Фалуньгун, і з того часу я не вживав більше ніяких ліків, у тому числі й засобів для зміцнення. Через 8 місяців самовдосконалення моя хвороба печінки зовсім зникла.
Після мого виступу, Лю Юнчин, яка сиділа на першому ряді зааплодувала першою і спеціально обернулася до моєї дружини, щоб засвідчити пошану. Усі присутні тоді мої колишні однокурсники були дуже зворушені, усі гаряче аплодували, моя дружина зворушилась й заплакала.
Потім почалися репресії, я постійно писав листи Ху і його дружині. Мета написання цих листів була в тому, щоб, по-перше, від імені звичайного громадянина країни відобразити керівникові країни реальну ситуацію, по-друге, від імені друга порадити Ху і його дружині зробити правильний вибір і піти шляхом хорошої людини.
Насправді зло зовсім не страшне, в трудових таборах і класах з “промивання мізків” я пережив те, що звичайній людині й уявити буде важко, але через усе це я пройшов. Ніколи ще зло не перемагало добро, тільки якщо ми йтимемо шляхом совісті й справедливості, Небо оберігатиме нас.
Бажаю, щоб усі люди в Піднебесній під час боротьби праведного і єретичного зайняли правильну позицію. “Небо знищує КПК, вийти з партії означає зберегти для себе Благополуччя” – це зовсім не просте гасло, і також не якась порада людей, це те, що вирішили Боги, це критерій для відбору життів, які будуть у майбутньому”.
Leave a Reply