“Це жахливий злочин здійснювався … абсолютно відкрито на очах у світової спільноти, ООН і Організації із захисту прав людини.”
#img_right#Курди кажуть, що гори – їхні єдині друзі. Для багатьох курдів у цій приказці прихований набагато глибший сенс, ніж здається на перший погляд.
Вони відчувають, що решта світу відгородилася від них стіною безмовності, із того часу, як Саддам Хусейн провів серед курдів кампанію етнічної чистки.
Новий судовий процес над Саддамом Хусейном і його прибічниками дає курдам можливість привернути увагу до страждань і нещасть, пережитих ними у минулому, а також домогтися справедливості й законності в судовій системі Іраку.
Наприкінці серпня в Багдаді почався судовий процес над Хусейном і шістьма його соратниками, серед яких Алі Хасан аль-Маджід, відомий як "Хімічний Алі".
Саддама й Алі звинувачують у геноциді та інших злочинах, здійснених під час проведення військової операції в Анфалі в період з 27 березня до 6 вересня 1988 року.
У звіті Адалата Омер Салеха, консультанта з проблеми Анфали з Організації із захисту прав людини в Курдистані, мовиться: "Це жахливий злочин здійснювався … абсолютно відкрито на очах у світової спільноти, ООН і Організації із захисту прав людини.
При проведенні військової операції в Анфалі було знищено понад 182 тисячі мирних, ні в чому неповинних курдів, спустошено й спалено 4 500 сіл Курдистану, проте ніхто не сказав ні слова на їхній захист. У засобах масової інформації розповідалося лише про жорстокість і лютість цього злочину, але совість преси так і залишилася глухою".
"Важлива складова дискусії – усе ще існуюча завіса мовчання притому, що геноцид не припиняється", – заявив Борханедін Яссін, дослідник з університету міста Лунд, Швеція.
У січні 1989 року, вже після публікації новин про застосування в Іраку хімічної зброї, в Парижі відбулася конференція про заборону хімічної зброї, проте арабські країни, за словами пана Яссіна, "об’єдналися з наміром бойкотувати цю зустріч, якщо там буде згаданий Ірак".
"На початку 1990-х років робилися деякі спроби провести в ООН резолюцію про кампанію в Анфалі, але арабські держави були проти такого рішення ООН. В ті роки США також не підтримали ці спроби", – сказав пан Яссін.
"Ми дійсно відчуваємо, що гори – наші єдині друзі", – із сумом відмітив пан Хосро Забіхи. "Дуже довго ми були роз’єднані і затиснуті в лещата, в пастку між Іраком, Іраном і Туреччиною, і ніхто, окрім гір, не міг захистити нас". Забіхи – автор книги "Курдистан", ілюстрованого видання про землю, людей і культуру курдів.
У 1994-95 роках завершилася невдачею спроба міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch переконати уряди кількох країн подати судовий позов проти Іраку за порушення Конвенції ог, ухваленої Міжнародним судом ООН.
Згідно з Human Rights Watch, Анфал – кульмінація спроб іракських правителів "арабізувати" курдське населення шляхом проведення етнічної чистки. Кодове найменування кампанії "Анфал" було узяте з Корану, що таким чином додало кампанії видимість законності.
Найближчими місяцями суд в Багдаді знайомитиметься зі свідченнями жертв трагедії, які вижили, досліджуватиме здобуті документи і вивчатиме матеріали свідків із місць масових поховань, зібрані під час судової експертизи.
Проте, міжнародні судові експерти і політичні діячі скептично ставляться до здатності судової системи Іраку грамотно розглянути цю справу.
Пан Борханедін Яссін сказав: "Це складна справа. Всі сходяться на думці, що судова система Іраку недостатньо компетентна, їй бракує досвіду з розгляду таких справ. Кращим рішенням було б розглянути цю справу в міжнародній інстанції, такій, як суд у Гаазі".
Іракці ж вважали за краще провести судовий процес у себе на батьківщині за підтримки іноземних експертів.
"Іракці хочуть показати всьому світові, зокрема, послідовникам Хусейна в Іраку й ісламському світові, що їхня країна достатньо компетентна, щоб розглядати такий громіздкий і складний процес", – сказав курдський соціолог пан Расул Ола. "У свою чергу, цей процес може підняти моральний рівень іракців і укріпити їхню впевненість у майбутньому".
Неможливо проігнорувати також значущість соціально-психологічних аспектів. Курди й араби живуть разом. І можливість сумісного вирішення такої серйозної проблеми в Іраку може стати частиною процесу взаємного примирення.
За словами Ола, Саддам Хусейн подав себе іракцям як “надістота”. Посадивши його за ґрати, і вимушуючи відповідати на питання про скоєні злочини, іракці тим самим хочуть показати, що Хусейн всього лише звичайний карний злочинець, і разом з тим вони хочуть звільнити народ Іраку від гніту заподіяних їм жахливих страждань.
"Якби справа над Саддамом Хусейном була збуджена в Гаазі, то, ймовірно, тисячам іракців – і арабів, і курдів – довелося б летіти до Голландії як свідки з цієї справи. Багато з них – безграмотні фермери із сільської місцевості .
Їм довелося б бути на слуханнях суду не один раз…, оскільки слухання іноді відкладаються. Можливо, вони відмовилися б надавати свідчення, просто щоб не обтяжувати себе поїздкою до Голландії", – сказав пан Ола.
Курди вимагають відновлення справедливості, визнання того, що був здійснений геноцид, компенсації страждань і повернення власності, втраченої під час кампанії "арабізації".
Leave a Reply