ce98c9720fe0c118d77e119cbf4430fc

Проблема трансплантації органів у Китаї привертає все більшу увагу громадськості

Після вивчення звіту Кілгура і Мейтаса про видаляння внутрішніх органів з тіл живих практикуючих Фалуньгун експерт із медичної етики заявив, що світовим академічним і медичним установам слід змінити своє ставлення до Китаю.

Після вивчення звіту Кілгура і Мейтаса про видаляння внутрішніх органів з тіл живих практикуючих Фалуньгун експерт із медичної етики заявив, що світовим академічним і медичним установам слід змінити своє ставлення до Китаю.

#img_right#Заступник керівника Програми в галузі прав людини й медицини, що проводилася університетом Міннесоти, доктор Кірк С. Еллісон в своїй заяві, яка підтверджує відомості із звіту Кілгура і Мейтаса, закликає академічні і медичні установи відмовитися від співпраці з Китаєм у галузі трансплантації органів і супутніх ним дослідженнях.

Звіт “Про перевірку тверджень про видаляння внутрішніх органів послідовників Фалуньгун у Китаї”, написаний колишнім членом парламенту Канади Девідом Кілгуром і членом кабінету міністрів і канадським адвокатом-правозахисником Девідом Мейтасом, був опублікований 6 липня 2006 р.

На підставі 18 різних свідчень, що доводять або спростовують твердження про видаляння органів, в цьому звіті зроблені висновки про те, що в Китаї "здійснювалося і далі здійснюється широкомасштабне незаконне видаляння внутрішніх органів у послідовників Фалуньгун".

Заява Еллісона була представлена 25 липня на незалежному форумі, відкритому у зв’язку з проведенням Всесвітнього конгресу з трансплантації органів 2006 в Бостоні й організованому Девідом Кілгуром.

Поява свідчень

У інтерв’ю по телефону Еллісон сказав ”The Epoch Times”, що почав звертати увагу на ситуацію з видалянням органів у Китаї ще в 2001 році у зв’язку з двома інцидентами.

Перший – це публікація статті "Голоси із села" у виданні China’s Execution, Inc (8 травня 2001 року, том 46, N18), в якій аналізуються свідчення свідків нью-йоркського лікаря про видаляння органів у страчених злочинців у Китаї.

А другий – це протокол засідання конгресу в підкомітеті з міжнародних справ і прав людини при Палаті міжнародних відносин від 27 червня того ж року – про продаж органів тіла людини в Китаї.

У червні цього року Еллісон зустрівся з лікарем Веньї Ван, яка висловила протест проти видаляння органів в Китаї під час виступу у квітні поточного року в Білому домі голови Комуністичної партії Китаю Ху Цзіньтао.

Ван передала Еллісону запис телефонних розмов, в яких співробітники китайських лікарень повідомляли тим, хто шукав органи для пересадки, що потрібні їм органи були видалені з тіл живих послідовників Фалуньгун.

За словами Еллісона, незадовго до публікації звіту Кілгура – Мейтаса він дійшов аналогічних висновків після того, як сам особисто вивчив записи телефонних розмов і зміст китайських веб-сайтів про трансплантацію органів.

Еллісон сказав: "Я відвідав безліч сайтів про трансплантацію органів, таких, як сайт китайського Міжнародного центру трансплантації органів, де розповідається про унікальність пересадки органів у Китаї, а також про юридичний і медичний захист таких операцій.

Якщо відмітити гарантований час пошуку відповідних органів, то стає цілком очевидним неможливість отримати органи з необхідними параметрами по сумісності тканин, якщо тільки не витягувати їх у людей, які наперед уже були підібрані відповідно до потрібної групи крові і головного комплексу гістосумісності людини (HLA-комплексу)".

В електронному листі, що коментує заяву Еллісона, Девід Кілгур писав: "Я дуже вдячний докторові Еллісону за те, що він проаналізував наш звіт і вважає наведені в нім відомості дійсно неспростовними".

Китайське посольство в Оттаві відкинуло результати звіту в день його публікації, але так і не дало якої-небудь ґрунтовної відповіді. Кілгур сказав, що "всі представники уряду Китаю просто прагнули образити нас із Мейтасом".

Що робити далі?

Зараз Еллісон шукає шляхи, за допомогою яких результати звіту Кілгура – Мейтаса змогли б вплинути на стосунки між академічними і медичними установами всього світу й аналогічними їм китайськими установами.

У своїй заяві, викладеній на чотирьох сторінках, Еллісон висунув ряд пропозицій. Перша з них: "Професійні асоціації, такі, як Товариство трансплантації, повинні дотримуватися мораторію в галузі досліджень та інших видах співпраці з трансплантації органів із Китаєм, тому що така співпраця веде до мовчазної згоди з постійним нечуваним порушенням прав людини".

У своєму інтерв’ю Еллісон також запропонував повністю перевести телефонні розмови із співробітниками китайських лікарень і зробити їх надбанням громадськості.

Еллісон додав, що "пацієнти, які чекають на трансплантацію, де б вони не проживали, повинні знати про ситуацію, що склалася, з органами для пересадки. Таким пацієнтам необхідно посилено шукати інші способи лікування".

Еллісон вказав, що він не є послідовником Фалуньгун і що проблеми, обнародувані у зв’язку з видалянням органів у живих послідовників Фалуньгун у Китаї, є загальносвітовими.

Коментуючи заяву Еллісона, Ван Веньї відзначила: "Трансплантація заради врятування життя – це благородна справа, але якщо при цьому гинуть безневинні життя в Китаї, така операція – злочин проти людства. Стосовно цього доктор Еллісон цілком конкретно виклав свою позицію: кожен, хто займається трансплантацією органів, повинен усвідомити: така практика в Китаї порушує медичну етику".

Марія Чоу. Велика Епоха


Comments

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *