Понад 600 чоловік приїхали до Музею Фотографії у Тель-Хай на відкриття виставки Доротеї Ланг – американського фотографа, знаменитої, насамперед, своєю серією фотографій “Великої депресії” 1930-х років, і Лео Канна – “Подорож по Ерец-Ізраель” в 1912 році.
З Тель-Авіва на чотирьох автобусах ми їхали в дощовий день біля трьох годин. І незважаючи на погоду, понад 600 чоловік приїхали до Музею Фотографії у Тель-Хай на відкриття виставки Доротеї Ланг – американського фотографа, знаменитої, насамперед, своєю серією фотографій “Великої депресії” 1930-х років, і Лео Канна – “Подорож по Ерец-Ізраель” в 1912 році.
#img_center_nostream#
Не знаю, чи хотіли того засновники, чи ні, але дві ці виставки взаємодіють і виглядають антиподами: “Велика депресія” Доротеї Ланг і “Велике відродження” Лео Канна – трагічна катастрофа життя, розчарування в ідеалах «американської мрії» і повні райдужних надій сіоністські будівельники «Ерец-Ізраель». Це не просто образи людей і пейзажі, це образи країн на певному витку свого часу, це прикрощі й надії всієї країни.
#img_center_nostream#
Економічна криза 1929-33 рр. була найглибшою кризою перевиробництва за всю історію. Немов потужний тайфун налетів і розметав промислове виробництво, сільське господарство, фінансову, банківську системи й кинув країну в тривалу депресію. Мільйони людей (майже чверть населення країни) виявилися без роботи, без засобів для існування, без даху, без надії.
#img_center_nostream#
Тільки в Нью-Йорку в 1931 році близько 2 тисяч чоловік померло від голоду! До влади прийшов новий уряд, і для підтримки (населенням) нових соціальних програм вирішили використати пресу. Адміністрація захисту фермерів (FSA) створила Історичний відділ. Очолив його економіст і соціолог професор Рой Стейкер. Він запросив чудових фотографів і відбитий ними образ “Великої Депресії” став одним із шедеврів світової фотожурналістики.
#img_center_nostream#
Завдяки цим фотографіям, які були замовлені урядом, Америка й увесь світ побачили трагедію мільйонів людей. От імена фотографів: Доротея Ланг, Уолкер Еванс, Артур Ротштейн, Бен Шан та інші. На виставці представлені 150 фотографій Доротеї Ланг із колекції берлінської Galerie Bilderwelt.
#img_center_nostream#
Доротея Ланг (1895-1965 р.) в 24 роки відкрила свою портретну студію в Сан-Франциско. В 1932 р. вона увійшла до неформального об’єднання каліфорнійських фотографів «Група F-64», створене Анселем Адамсом і Віллардом Ван Дейком. У групу ввійшли також Едвард Вестон і Імоджен Кеннінгем. Вони виступали проти модної тоді мальовничо-імпресіоністської манери й м’якомалюючої оптики. F-64 – це гранично закрита діафрагма об’єктива, при якій зображення має максимальну різкість (і глибину різкості).
#img_center_nostream#
Одержавши запрошення Роя Стейкера, Д. Ланг залишила блискуче портретне ательє й поринула в безодню горя знедолених нещасних людей. Її фотографії мають особливу магію достовірності й глибини почуттів, передають щиросердний стан людей. Документальна фотографія піднялася на рівень художніх творів мистецтва, а фотограф став Художником або, якщо хочете, Фотохудожником. У чому ж секрет? Справа в тому, що фотограф не може бути, а повинен бути об’єктивним! Хоча фотозображення створює механічний прилад – фотоапарат, він виражає почуття й думки людини, у руках якого перебуває.
І якщо ця людина глибоко співчуває, не байдужа до навколишнього світу, її переживання виразить фотографія! У цьому головна відмінність художника від аматора. Звичайно, має значення й майстерність, але це – вторинна. Той, хто володіє майстерністю, може бути гарним ремісником, але художник – це людина, що бачить не тільки очами, це людина, яка «бачить серцем»!
Саме тому нас так хвилюють фотографії Доротеї Ланг. Найбільш знаменита її фотографія (01) має довгу назву (адже це не просто, фотографії – це фотодокументи епохи) – “Сезонна робітниця, складальниця врожаю в Каліфорнії, 32-літня мати сімох дітей. (Мати-“переселенка”). Ніпото, Каліфорнія. 1936”.
Вона тільки що продала колеса своєї машини, щоб прокормити дітей. Доротея Ланг писала, що ця жінка охоче допомагала зйомкам у надії, що фотографії якось їм допоможуть… У той самий час її фотографії не песимістичні: “Так, нам важко, але ми не зламалися, ми зберігаємо людську гідність, здолаємо сьогоднішні негаразди й знайдемо вихід із ситуації, що склалася… (Фото 3 і 5) Випалена сонцем, поорана земля із самотнім покинутим будинком – нікому буде забирати врожай; повні куряви міста із самотніми бездомними, жінки з дітьми, які жебракують – усі разом ці фотографії створюють монументальний образ страждання й віри в силу й мужність людини.
Leave a Reply