Забуті діти Тибету

Дослідження здоров’я дітей в Тибеті показали, що майже половина із них страждають від недоїдання. Як наслідок, у них сповільнений ріст і відсталий розумовий розвиток. Незважажаючи на прагнення компартії Китаю поліпшити економіку і забезпечити соціальний прогрес у цьому районі, Тибет продовжує залишатися одним із найбідніших регіонів світу, де дохід на душу населення складає менше 100 доларів США.

Необхідно вжити нові заходи з поліпшення охорони здоров’я і соціального захисту з метою не допустити, щоб діти продовжували залишатися жертвами ситуації, що склалася, яка є небезпечною для них, а також для тибетської культури.

У 1996 році Західна асоціація охорони здоров’я (приватна американська організація) прийшла до висновку, що серед тибетських дітей дуже серйозною є проблема невисокого зросту. Дослідження показали, що ці діти дуже відстають за показниками росту від міжнародних норм. Було визначено, що їхній невисокий зріст швидше за все є результатом хронічного недоїдання і недоліку поживних речовин в період перших трьох років життя. Тобто причина полягає не в генах і не в тому, що вони живуть на підвищенні, як передбачалося раніше.

Через хронічне недоїдання діти стають більш уразливими до хвороб, таких як кишкова інфекція та інфекція дихальних шляхів, які часто приводять до смертельного результату. Крім того, хронічне недоїдання негативно впливає на неврологічний і фізичний розвиток дітей. Хоча китайська влада гордо заявляє про значне зменшення смертельних випадків серед тибетських дітей, ці показники все ще набагато перевищують смертність серед дітей в Китаї в цілому.

Ці вкрай важливі дані, надані Західною асоціацією охорони здоров’я, пізніше були підтверджені спільним дослідженням доктора Нансі Харріс – експерта з питань здоров’я в Тибеті – і наукових співробітників з Інституту охорони здоров’я м.Санта-Круз, шт. Каліфорнія, Каліфорнійського університету м. Берклі та тибетського інституту медичних досліджень м. Лхаса. Впродовж понад десяти років пані Харріс проводить по 6 місяців щороку в Тибеті. Вона разом зі своїми партнерами надає основну медичну допомогу понад 8500 дітей Тибету і їх сім’ям, багато  з яких живуть в місцях, де відсутня електрика і елементарні санітарні умови.

Згідно з дослідженням, проведеним з 2078 тибетськими дітьми віком до 7 років, на додаток до недоїдання, часте явище у них – це сповільний зріст, а також порушення кісток і запалення шкіри, недостатня пігментація [забарвлення] волосся та інші хвороби, викликані недостатнім харчуванням. У 67% обстежених дітей спостерігався рахіт – хвороба кісток, в основному обумовлена недоліком вітаміну D.

Дослідження охопило дітей з 11 країн, включаючи понад 50 різних міських і сільських груп населення в тибетському автономному районі. Ситуація із здоров’ям в Тибеті ще більше ускладнюється бідністю і слабо розвиненою системою охорони здоров’я.

У 1993 р. др. Харріс організувала «Проект із забезпечення харчування і здоров’я тибетських дітей». Хоча спочатку його збиралася фінансувати сама др. Харріс, після 1994 р. були привернуті інші спонсори. Пані Харріс та її команда ставлять собі за мету знизити рівень дитячої і материнської смертності за допомогою проведення медико-санітарної підготовки.

Багато хто з тих, хто раніше скептично ставився до цього проекту, зараз хвалить його інноваційний підхід до вирішення критичної ситуації із здоров’ям в Тибеті. Пані Харріс вірить, що для поліпшення становища із здоров’ям тибетських дітей ключовим чинником є використання обширного ряду лікарських рослин Тибету. При цьому спільні зусилля традиційних тибетських лікарів виявилися украй необхідними для її програми. Вони, разом з духовними лідерами, є тими людьми, які можуть привести суспільство до зміни його лікувальної практики.

Для того, щоб здоров’я і стан харчування тибетських дітей продовжували поліпшуватися, рекомендації, які вже успішно застосовуються пані Харріс на обмеженій групі дітей, повинні використовуватися обширніше, зокрема програма з профілактики рахіту, стимулювання використання кореня, що росте в Тибеті, під назвою дрома,  підтримка традиційної тибетської медицини і алопатичних ліків, а також медико-санітарна підготовка і навчальна програма.

Ці заходи повинні бути доповнені забезпеченням доступу до медичних послуг і поліпшенням інфраструктури охорони здоров’я, а також політичними заходами із зменшення бідності та неписьменності. Діти Тибету – жертви недостатньої турботи і уваги протягом тривалого часу – заслуговують кращого.

Др. Сезар Челала є міжнародним медичним консультантом, пише з питань охорони здоров’я і прав людини. Він автор роботи «Здоров’я дітей в Америці», яка була опублікована Панамериканською організацією охорони здоров’я.

Версія англійською
http://en.epochtimes.com/news/8-4-25/69716.html