Протягом 6 років на греблі з’явилися нові тріщини, нібито «незначні», проте, які, на думку експертів, можуть призвести до прориву дамби
8 червня в Цзигуй, провінції Хубей, невідомими було побито 41-річного Фе Сяньцая. Причиною, ймовірно, було його інтерв’ю Об’єднанню публічно-правових радіостанцій (ARD). Він був доставлений в лікарню зі зламаним шийним хребцем і паралізованою шиєю. Необхідних грошей для оплати операції у нього не було. Винні, ймовірно, ховаються в рядах КПК. Проте уряд мовчить. Інтерв’ю було дане 19 травня – за день до введення в експлуатацію водопідіймальної греблі.
Втручання директора ARD Йобста Прога на вищому політичному рівні – до цієї пори не мало ніякого резонансу. В неділю постраждалому зроблено першу операцію, сплачену німецькою стороною. «Я боротимуся доти, доки живий!», – заявив важко поранений селянин Фу Сяньцай за декілька днів до операції. Він одна з чисельних жертв китайської мрії та жаху – греблі «Трьох ущелин». Через цей проект він утратив свою батьківщину, доходи й майбутнє.
#img_center_nostream#
Побоювання замість помпезного відкриття
Після 12 років роботи за участю 26 000 робітників, вигнання майже 2 мільйонів чоловік і витрачених 25 мільярдів доларів США (неофіційні дані варіюються в межах 50-100 мільярдів доларів) величезна дамба була закінчена. Заввишки 185 метрів і завдовжки 2,3 кілометри вона перегородила могутню Янцзи, найдовшу річку Азії.
Янцзи – річка, овіяна міфами й легендами, колиска китайської цивілізації, зараз розділяє 27 мільйонів тонн бетону. Оголошення про офіційне закінчення найбільш грандіозних будівельних робіт у долині «Трьох ущелин», всупереч очікуванням, не були відмічені пишними торжествами, як того слід було чекати від китайської партійної пропаганди.
Згідно з офіційною версією, відповідальні за будівництво особи не захотіли пишних торжеств унаслідок своєї скромності і бажання зекономити витрати. Принаймні, «Сіньхуа» так пояснило це населенню. Для знавців здається дивним, що партія не використала таку подію для пропаганди. Очевидна причина її мовчання – великі побоювання.
Протягом 6 років на греблі з’явилися нові тріщини, нібито «незначні», проте, які, на думку експертів, можуть призвести до прориву дамби. Протягом 5 років якість води у водосховищі загрожує погіршитись. Вже зараз помітно вплив греблі на екологію віддаленого на 900 кілометрів Шанхаю, не зважаючи на те, що наслідки масивного втручання в природу ще не проявилися повною мірою.
#img_center_nostream#
Скути природу ланцюгами
За цим проектом криється більше, ніж просте бажання надати в розпорядження Китаю, який економічно росте, необхідну енергію. Як і для багатьох значних подій Піднебесної, причини потрібно шукати у іншому місці. Ще в 1917 році Сунь Ятсен, засновник Китайської республіки, мріяв про те, щоб зробити корисною дику природу Янцзи. Мао Цзедун також одного разу згадував про дамбу: «… Богиня ”Трьох ущелин” буде переможена сучасною зброєю». Це був більше, ніж поетичний натяк, це було питання ідеології: природа повинна бути не просто приборкана, людина цілком повинна правити над нею.
В цьому випадку йдеться про контроль над річкою, яка має величезну силу, яка спустошує катастрофами впродовж тисячоліть, що сприймалися, як кара богів. Без вод Янцзи, що тягнеться на 6 300 кілометрів від Тибету до Шанхаю і впадає в море, із потоком води 30 000 кубічних метрів в секунду, сільське господарство дев’яти прилеглих китайських провінцій не могло б існувати.
Контроль і турбота про імідж
Лі Пен і Цзянь Цземінь, які відповідальні за кровопролиття на площі Тяньаньмень в червні 1989 року, вже з 1980 року були шаленими прихильниками проекту греблі. Після досліджень документів проекту державна рада в лютому 1989 року ухвалила рішення відмовитися від плану. Проте після повстання 1989 року співвідношення сил змінилося, Цзянь Цземінь і Лі Пен із своїм почтом підійнялися на вершину влади – Цзянь Цземінь став Генеральним секретарем КПК.
Будь-яка критика проекту була послідовно задавлена. У 1992 році Національні збори ухвалили проект, тоді як 30% утрималися або проголосували «проти». За звичайних 99% «за» це примушує задуматися. У березні 2003 року французьке об’єднання «Друзі Землі» опублікувало повідомлення, в якому мовилося, що «… проект «Трьох ущелин» захищають закостенілі бюрократи, які хочуть зберегти контроль над джерелами енергії, тоді як прихильники реформ в установах виражають сумніви щодо дамби».
Крім того, в повідомленні було сказано: «Гребля «Трьох ущелин» не поліпшить економічну ситуацію Китаю. Згідно з думкою експертів з енергетики, гребля не є найдешевшим рішенням; існують численні, простіші виходи підвищити виробництво енергії за нижчою ціною. Енерготарифи по країні в цілому підвищаться, щоб фінансувати будівництво греблі».
Гребля «Трьох ущелин», проводячи щорічно 84 мільярди кв\ г, покриє приблизно від 2 до 4% необхідної Китаю електроенергії – це відповідає лише приблизно щорічним темпам зростання енергетики.
#img_center_nostream#
Вигнання з палицями й бульдозерами
Значні протести проти будівництва виникли у зв’язку з необхідністю переселення мешканців цих районів, тобто, всіх жителів міст і сіл впродовж 660 кілометрів греблі; за оцінками, внаслідок цього було вигнано близько 2 мільйонів чоловік. International Rivers Network доручило спостерігачеві відвідати будівельні майданчики «Трьох ущелин», який повинен був повідомляти про переселення й сплату відшкодування збитків.
Численні приклади підтвердили, що відшкодування за примусове переселення виявилося значно меншим за зазнані збитки. Обіцяні сільські або міські зони і робочі місця для переселенців часто взагалі були відсутні. Багато місцевих функціонерів отримали з проекту вигоду для особистого збагачення, наповнивши свої кишені грошима, призначеними для переселенців.
Не було передбачено ніяких установ, куди можна було б направити скаргу, процес переселення здійснювався в створеній співробітниками органів влади атмосфері секретності та залякування. Поліція застосовувала жорстокі методи для придушення безладів, що виникли унаслідок переселення. Таким чином, проект «Трьох ущелин» перетворився на інструмент придушення, підсиливши порушення прав людини. Зросла також і «армія» бездомних.
#img_center_nostream#
Руйнування історичної спадщини
Гребля «Трьох ущелин» поховала 13 міст і 4 500 поселень. Більше сотні місць археологічного значення, деякі храмові споруди, такі як храм Чжанфей, були затоплені. Деякі з них належали до найбільш значних у Китаї. Вони були знесені й наново побудовані у іншому місці. Ландшафт «Трьох ущелин» — один з найкрасивіших у всьому Китаї, що відбивався впродовж тисячоліть у картинах і поемах китайських майстрів безслідно зникне. А разом із ландшафтом — шедеври класичної китайської архітектури віком 2 000 років.
Руйнування навколишнього середовища
Супротивники греблі найдужче стурбовані її впливом на навколишнє середовище. Величезні маси води призведуть до підвищення дощів у регіоні. Життя у воді також буде порушено через гігантські бетонні споруди. Риболовецьким ресурсам у результаті цього загрожує небезпека, руйнуючи місце існування унікальних видів тварин, прирікаючи на загибель прісноводих дельфінів.
Інша проблема – якість води у водосховищі. Так, наприклад, Чунцин, індустріальний центр з 30-ти мільйонним населенням, який розташований поблизу річки. З відходів промислового виробництва утворюється нанос за дамбою, який погіршить якість води. Ерозія й нестабільність прибережних зон може призвести до обвалів прямовисних схилів гори.
Не хочеться говорити про загрозу для життя десятків мільйонів людей, яка може виникнути при прориві дамби, коли вивільнятиметься від 80 до 120 мільярдів кубометрів води. Внаслідок поломки дамби Фрежу в Південній Франції в 1959 році загинуло 400 чоловік, не зважаючи на те, що вона була розташована в досить безлюдній місцевості. Ті, хто опинився під величезними бетонними підкладками прорваної греблі у Фрежу, змогли відчути безсилля людини перед природою.
Leave a Reply