Велика Епоха взяла інтерв’ю у трьох представників Канадської ради пожертвування і трансплантації органів.
Велика Епоха взяла інтерв’ю у трьох представників Канадської ради пожертвування і трансплантації органів (КРПТ), щоб висвітлити систему пожертвування органів в Канаді.
#img_left#КРПТ розвиває консультування у вдосконаленні справи пожертвування тканин та органів і трансплантації для служби федерального, провінційних і місцевих заступників міністрів охорони здоров’я.
В інтерв’ю взяли участь доктори і члени ради – Сем Шемі і Джон Доссетор, а також Кімберлай Юнг, виконавчий директор КРПТ. Нижченаведений текст заснований на коментарях доктора Шемі.
Як стати донором органів
У Канаді донором органу чи тканини може бути тільки померла людина. Якщо пацієнт лікарні знаходиться у стані, близькому до смерті, або вже помер, можна звернутися до його родичів і попросити про ухвалення рішення про пожертвування органу.
Якщо Ви хочете бути донором органу, Ви повинні зробити повідомлення про ваш намір. Залежно від району, намір пожертвувати органи може бути зафіксований на водійських правах або в карті стану здоров’я; у деяких районах існує спеціальна форма реєстрації донорів органів.
Проте обов’язковий характер реєстрації донора ще вимагає уточнення, і також існують складнощі для медичного персоналу в отриманні цієї інформації. Д-р Шемі говорить, що найбільш важливе для донора, який прийняв рішення, повідомити своїм рідним про намір ним стати.
"Коли хтось вмирає в лікарні, найважливіше – знайти підхід до його родичів, оскільки саме вони дають згоду на процедуру ", – говорить він. "Ще важливішим є те, на наш погляд, щоб повідомити про їх згоду іншим членам сімейства ".
Процес пересадки органу
У Канаді, коли орган стає доступним, спочатку він перевіряється і оцінюється. Якщо це здоровий і відповідний орган, для нього підбирається відповідний потенційний пацієнт. В цьому випадку бригада хірургів проведе вилучення органів і їх транспортування до місця, де здійснюватиметься трансплантація. Це може відбутися в тому ж місті, районі або у іншому місці Канади.
Між донором і одержувачем зберігається конфіденційність. Сімейство донора не знатиме, куди направлені органи. Організація, що отримує органи, або лікарня можуть тільки проінформувати родичів письмово, які органи використані.
Придатність органу
В середньому час очікування пересадки нирки в Канаді – від півтора до чотирьох років. Минулого року налічувалося 17 тис. пацієнтів, які чекають пересадки нирок, і до них щорічно додається 5 тис. нових пацієнтів.
Кількість зареєстрованих донорів в різних районах різна – від 15-20 відсотків в Британській Колумбії до 50 відсотків в Новій Шотландії.
"Немає прямої залежності числа пожертвувань від факту реєстрації", – говорить доктор Шемі. "Оскільки, навіть якщо Ви реєструвалися, проте, в цій країні ми спираємося на згоду родичів піти на зустріч ".
У лікарнях, де співробітники погоджують пожертвування органу з родичами померлих або вмираючих пацієнтів, тільки 16 – 17 відсотків дають згоду на пожертвування органів. Ця цифра змінюється залежно від багатонаціонального складу населення міст, таких як Торонто і Ванкувер, де різні національні меньшини мають різні етичні та релігійні уявлення щодо пожертвування органів.
В Онтаріо обговорюється розвиток "необхідного напряму" в законодавстві. Якщо воно увійде в силу, то лікарні будуть зобов’язані повідомити організації з пересадки органів про смерть або неминучу смерть пацієнта. Таким чином ті матимуть доступ до інформації про потенційних донорів і про реєстрацію їх як донорів.
Лішанті Кальдера. Велика Епоха
Leave a Reply