Уявлення древніх китайців про почуття сорому

Людина, що відчуває сором, не піддасться спокусі грошей, і не поставить під загрозу свою цілісність перед проявом страху або небезпеки. Вона скромна і добродушна.

Одного разу Конфуцій похвалив тих мудреців, які відчувають почуття сорому, що б вони не робили. Людина, що відчуває сором, не піддасться спокусі грошей, і не поставить під загрозу свою цілісність перед проявом страху або небезпеки. Вона скромна і добродушна. Вона поступається іншим, вона бере тільки те, у чому відчуває нагальну потребу. Чи є це її особистою етикою, прагненням до чогось чи патріотизмом? Суть людського почуття сорому є передумовою наявності в неї моральної совісті.

Конфуцій сказав: "Людина повинна обмежити свою поведінку поняттям сорому". Він також сказав: "Відчуття сорому те саме що мужність". Людина повинна мати почуття сорому, і тільки тоді вона стане спроможною міркувати над своїми помилками й прагнути поліпшуватися морально. Людина, що має соромливість, буде досить сміливою, щоб протистояти своїм власними помилкам і перемогти їх. Це прояв хоробрості.

Мен Тцзу (Meng Tzu), один з найвідоміших послідовників Конфуція, сказав: "Людина, що не має поняття про сором, більше не є людиною".

Мен Тцзу стверджував, що люди народжуються із совістю. Він гадав, що люди народжуються зі здібністю співчувати, з поняттям сорому й уявленням про те, що є правильним, а що ні. Ці якості є паростками добра, відданості, пристойності й мудрості. Тільки тварини не народжуються із цією природною властивістю добра. Людина з почуттям сорому буде примножувати свою моральність, зіштовхуючись зі спокусами слави або багатства.

Мен Тцзу також казав: "Люди не повинні жити без почуття сорому. Дійсно соромом є те, що людина може не відчуває сорому".

Щоб визнати власні помилки, потрібна велика мужність. Людина почуває себе винною, коли бачить свої недоліки, але ще не пізно, якщо вона має достатню мужність визнати й подолати їх. Людина не має можливості виправитися, якщо вона не відчуває себе винною здійснюючи помилки, або якщо виставляє напоказ свої помилки, пишаючись ними.

Чжу Сі (Zhu Xi), відомий китайський філософ, що жив під час династії Сун (Song), казав: "Людина, що має розуміння сорому не буде робити речей, які вона не повинна робити".

Людина, що має розуміння сорому, налаштована обрати правильне рішення, вибираючи між багатством і бідністю, вигодою й втратою або відданістю й особистими інтересами. Вона не дозволить своїм бажанням узяти гору. Людина без сорому здатна на будь-який злочин.

Лу Кунь (Lu Kun) – вчений, що жив у часи династії Мін сказав: "Навіть погроза п’яти катувань не може зрівнятися з відчуттям сорому". Найсуворіше карне право й найжахливіше покарання не зможе навчити відчувати сором. Лу Кунь думав, що навчити людей відчувати сором набагато важливіше, ніж накладення серйозних покарань. Як тільки рівень етики людей підніметься, і вони будуть мати уявлення про сором, вони будуть знати те, що повинні й не повинні робити, і зможуть відрізнити правильне від не правильного. Цей спосіб набагато ефективніший в запобіганні злочинів, ніж покарання людей після того, коли вони роблять їх. Це одна із причин, чому конфуціанство проповідує навчання, що випереджає покарання.

Джерело: minghui.ca