Вчені прийшли до висновку, що у людей, які переживали клінічну смерть, на відміну від тих, хто не мав такого досвіду, часто виникають дуже тривалі переживання, пов’язані з системою мозку, яка відповідає за сон і неспання
#img_right#Вчені прийшли до висновку, що у людей, які переживали клінічну смерть, на відміну від тих, хто не мав такого досвіду, часто виникають дуже тривалі переживання, пов’язані з системою мозку, яка відповідає за сон і неспання.
Дослідження, опубліковане у квітневому номері Neurology, науковому журналі Американської Академії Невралгії, порівняло 55 чоловік, що пережили клінічну смерть, із 55 людьми такого ж віку і статі, які не мали такого переживання.
Часто клінічна смерть описується тими, хто її пережив, як стан, коли свідомість неначе покидає тіло. Ті, хто пережив такий стан, описують відчуття невагомості, коли можеш бачити і чути те, що тебе оточує.
Дослідження дало визначення клінічної смерті як: «час при небезпечній для життя пригоді, такої, як автомобільна катастрофа або серцевий напад, коли людина має переживає різноманітні відчуття, зокрема відчуття знаходження поза своїм фізичним тілом, незвичайну настороженість, бачить інтенсивне світло та відчуває спокій».
Дослідження привело вчених до висновку, що люди, які пережили клінічну смерть, схильні до того, щоб мати менший проміжок між станами сну і неспання, і переживають те, що дослідження називає станом «вторгнення швидкого сну (ШС)», коли людина не спить.
Ці стани включають у себе те, коли людина відчуває, ніби не може рухатися, коли прокидається; чути звуки безпосередньо перед тим, як засне, або відразу після того, як прокинеться, або відчуває раптову слабкість у м’язах ніг.
Згідно із результатами дослідження, серед людей, що переживали клінічну смерть, 60 % мають такі стани вторгнення ШС, разом із 24 % серед тих, хто не переживав клінічну смерть.
Ці результати можна пояснити двома способами. З одного боку тим, що клінічна смерть є результатом того, коли свідомість людини дійсно покидає тіло, що іноді приводить до тривалого стану поганого зв’язку між свідомістю та тілом і робить цю людину більш схильною до станів вторгнення ШС. З іншого боку люди, схильні до виникнення станів вторгнення ШС, найімовірніше, є більш схильними до «ілюзорної» клінічної смерті або позатілесних переживань, що по суті і є вторгненням ШС.
Відчуття знаходження поза своїм тілом може бути обумовлене клінічною смертю, станом ШС, сонним паралічем, нарколепсією (сонною хворобою) та пароксизмами (гострими нападами хвороб).
За цих станів швидкий сон може бути викликаний відповіддю тіла на те, що переживає свідомість у даний момент. Проте, автор дослідження доктор медичних наук з Університету Штату Кентуккі у Лексінгтоні Кевін Р. Нельсон, вважає навпаки. «Люди, що пережили клінічну смерть, можуть мати систему пробудження, яка робить їх схильними до вторгнення ШС», – відзначив він. Доктор Нельсон каже, що відчуття оточення світлом може бути викликано зоровою діяльністю, яка відбувається впродовж стану ШС.
Під час стану ШС м’язи також можуть втратити нормальну напруженість. Це може бути пояснено тим, що свідомість втрачає нормальний зв’язок із мозком, і тому втрачає контроль над тілом. Або, як припускає доктор Нельсон, «ілюзію» смерті може підсилити нестача м’язового тонусу внаслідок вторгнення ШС.
«Під час кризу, який відбувається у стані вторгнення ШС, цей брак м’язового тонусу здатний підсилити у людини відчуття того, що вона мертва, і передати це відчуття іншим людям», – сказав він.
Так що ж є первинним, вторгнення ШС чи клінічна смерть? Поки що незрозуміло, але подальше вивчення того, чи були ті, хто пережив клінічну смерть, вже схильними до станів вторгнення ШС до клінічної смерті, може дати відповідь на це питання.
Джейсон Ваятт. Велика Епоха
Leave a Reply