У помешканнях, де є дівчатка, виставляють святкових ляльок (хіна нінге), прикрашають квітами персику, готують частування: різнобарвні ромбовидні моті (хісімоті), печиво, біле солодке саке.
#img_left_nostream#Сьогодні в Японії відзначають традиційне свято – День дівчат або Хіна мацурі, повідомляє AFP.
У помешканнях, де є дівчатка, виставляють святкових ляльок (хіна нінге), прикрашають квітами персику, готують частування: різнобарвні ромбовидні моті (хісімоті), печиво, біле солодке саке. Це свято має й інші назви – Свято персиків і Свято дівчат. Хіна – це маленька паперова лялечка.
У кінці 8 століття в Японії була популярна дитяча гра "хііна" (гра в домашнє господарство паперовими ляльками), а також існувало повір’я, що при зміні пір року потрібно просити божества про особисте благополуччя, підносячи йому частування. Був такий звичай – кидати в річку паперову або солом’яну ляльку, потерши її об тіло. Вважалося, що разом з лялькою попливуть всі негоди й хвороби. Гра в ляльки й релігійні обряди поступово поєдналися, хіна нінге набувала своєї традиційної форми, і до середини 14 століття вигляд хіна нінге був в основному завершений. Донині в багатьох регіонах, починаючи із префектури Тотторі, існує звичай кидати в річку або в струмок ляльку, яка називається нагасібіна.
У багатьох випадках, коли в родині народжується дочка, бабуся й дідусь з боку матері дарують хіна нінге з побажаннями, щоб дівчинка росла здоровою. Ляльки хіна бережуть як фамільні скарби, нерідко вони передаються у спадщину від матері до дочки. Але говорять, що які б не були гарні ляльки, якщо їх не забрати після 3 березня, дівчина із цієї родини пізно вийде заміж.
Спочатку свято святкували 3-го дня 3-го місяця просто як сезонну подію. У цей час селяни були відносно вільні від сільськогосподарських робіт і могли порадіти першим теплим дням, коли починали цвісти персикові дерева.
В основі Хіна мацурі лежать кілька різних традицій. Одна з них сягає ще епохи Хейан ( 794-1185 рр.): у цей день до знатних родин запрошували заклинателів, які робили спеціальні молебні, спрямовані на те, щоб всі лиха людей перейшли на паперових ляльок, які потім пускали пливти по річці або по морю. Цих ляльок називали "нагсі-біна"- ляльки, що пливуть по річці.
Спочатку свято відзначалося тільки при дворі й серед військового стану, але незабаром швидко поширилося й серед народу. Національним Свято ляльок стало у 18 столітті, тоді ж додався звичай влаштовувати в помешканнях, де є дівчатка, виставки багато одягнених ляльок, що зображували життя й звичаї імператорського палацу.
Цей звичай зберігається дотепер. Сьогодні це не паперові лялечки, а справжні витвори мистецтва з кераміки й шовку, вбрані в розкішний одяг. Ляльки "хійна", або "хіна" не призначені для щоденних забав, зазвичай їх виставляють у найкращій кімнаті дому на спеціальній етажерці "хінадана" і просто кілька днів ними милуються. Деякі такі набори ляльок дуже коштовні й передаються в родині з покоління в покоління, але звичайно, коли в родині народжується дівчинка, то батьки купують новий набір ляльок, який потім доповнюється тими ляльками, які дарують їм родичі й друзі. Як правило, до набору входить щонайменше 15-ть ляльок, одягнених у стародавні багатошарові вбрання червоного кольору. Найціннішими й багато прикрашеними є ляльки, що зображують імператора й імператрицю ( дайрі-сама й хіме-сама) у стародавньому шовковому церемоніальному вбранні.
Виставки ляльок організовуються до 3 березня, і тривають приблизно місяць. Існує повір’я, що не можна виставляти ляльок надовго, тому що це віддаляє бажану мить заміжжя, тому всі предмети ретельно упаковують і зберігають до наступного року. До 3 березня прикрашають і кімнату, де розташовується виставка ляльок: до стелі підвішують кулі зі штучних квітів вишні й мандаринового дерева. Кожна куля прикрашена звисаючим шовковим шнуром.
У цей день дівчатка у святкових кімоно, як справжні дами, ходять один до одного в гості, дарують і одержують подарунки, пригощаються спеціальними солодощами й милуються ляльками. Так в ігровій, невимушеній формі дівчаткам прищеплюються правила гарного тону, поняття про риси характеру, якими повинна володіти жінка, і вміння дбайливо ставитися до коштовних речей, стримуючи свої бажання й капризи. Таким чином, у хіна-мацурі ідеально поєднується чудова гра, поетичне сприйняття світу й традиційне виховання.
Квіти персика (момо), що дали назву святу, у Японії також символізують жіночу ніжність, доброту, м’якість і, як наслідок, щасливий шлюб. Не випадково у свято Хіна мацурі (Момо-Но секку) справляють дуже багато весіль.
Leave a Reply