Древній храм інків знайдений у глибинах Тітікаки

Знайдений на дні озера Тітікака священний храм стане, без сумніву, джерелом найціннішої інформації про все ще загадкову інкську культуру.

#img_left_nostream#Знайдений на дні озера Тітікака священний храм стане, без сумніву, джерелом найціннішої інформації про все ще загадкову інкську культуру. Вчені експедиції підтвердили факт знахідки святилища інків на дні озера, одного із самих високогірних у світі (3812 м над рівнем моря), розташованого на стику кордонів Болівії й Перу і який має довжину в 176 кілометрів.

В експедиції “щасливчиків” брало участь 10 італійських вчених, 10 бразильських, 2 болівійських і один румун. На прес-конференції в Ла-Пасі представник експедиції італієць Лоренцо Епіс повідомив, що археологічна знахідка, “має, здається, “вік” від 1000 до 1500 років”.
Дослідження храму дозволить краще зрозуміти 400-літню епоху, яка знаменує період переходу до наступного циклу тисячолітньої андської культури, що до 11-ого століття нашої ери мала населення не менше 100 тисяч чоловік.

Лоренцо Епіс додав, що протягом 15 днів роботи в глибинах озера були досягнуті результати, перевищуючі самі оптимістичні прогнози, оскільки кількість знайдених могил і археологічних пам’ятників підтверджує деякі теорії про коріння інкського народу. Епіс заявив, що в холодних водах озера було виявлено чотири археологічних будівлі, з яких особливо виділяється одне, котре, як здається, було святилищем з розмірами 200 м на 50 метрів. Поруч розташовувалася тераса для вирощування сільськогосподарських культур, ділянка доінської брукованої дороги й стіна довжиною в 800 метрів, що, більш за все, захищала тераси від розмиву водами озера, яке перебувало в ті давні часи в 25 метрах від будівель.

“Ми також виявили острів розмірами 3 км на 600 метрів, який перебуває зараз на глибині 10-15 метрів. Все це дозволяє припустити, що тодішній рівень озера Тітікака був значно нижчим, ніж зараз”, – повідомив журналістів Епіс. Він же додав, що “була також знайдена багато орнаментована будівля “геометричної форми”, причому частина малюнків відтворює деякі руїни району Тіванаку в доінкський період. Серед знахідок виділяються численні посудини з скам’янілої кістки тварин, які знов-таки підтверджують висновок про те, що кілька тисяч років тому рівень озера був значно нижчим”.

Були виявлені й інші археологічні будівлі епохи інків і, можливо, їхніх попередників поблизу острова Сонця в містечку Чінкана (в 120 км від Ла-Паса).

Всі знахідки були зняті на кіноплівку (потрібно не менш 30 годин на їхній перегляд) і на фотоплівку (не менш 1000 сенсаційних кадрів “підводного царства інків”). В планах у членів експедиції – підготовка документального фільму.

Можна додати, що під час роботи експедиції 15-ю водолазами було зроблено більше 200 занурень. Одночасно велися й медичні дослідження: який ефект роблять занурення на велику глибину у високогірне озеро. Подібний досвід ще вкрай обмежений.

Епіс повідомив, що перша фаза експедиції завершена. Через кілька місяців він планує продовжити її, якщо вдасться одержати необхідне фінансування для розширення зони пошуку в озері Тітікака.

Необхідно відзначити, що пошуки древніх цивілізацій у глибинах озера попередниками – досвідченою командою водолазів француза Жака Кусто в 1976 році, а через 12 років групою журналу “Нешнл Джиогрефік” – завершилися нічим.