На думку доктора Альберта Галабурди (Albert M. Galaburda), всього в розвитку дислексії, від якої страждає від 3 до 10% населення, можуть брати участь "до дюжини" різних генів. Таким чином, на сьогодні вченим вдалося виокремити принаймні чверть відповідальних за дислексію генів, що вже дає можливість створення засобів генетичної діагностики захворювання. Імовірно, працездатна методика тестування буде створена протягом найближчих декількох років.
Доктор Джефрі Грюєн (Jeffrey R. Gruen) з Медичної школи Єльського університету в своїй доповіді на засіданні Спільноти описав один з генів, відповідальних за дислексію, – ген DCDC2. Сильно ослаблений варіант цього гена зустрічається у кожного п’ятого обстеженого дислексика, і значить, в їх мозку міститься значно менше білка, кодованого цим геном. Функція цього білка, за словами Грюєна, поки що невідома.
Другий ген Robo1, виявлений професором молекулярної фізики доктором Юхой Кере (Juha Kere) із стокгольмського Королівського інституту, розташований на третій хромосомі і відповідає за розвиток аксонів, що зв’язують праву і ліву півкулі мозку. Зниження активності цього гена спричиняє недостатній розвиток дендритів в районах мозку, задіяних при читанні, повідомляє Елементи, посилаючись на .
Leave a Reply