Іграшка

Гра – це не розвага, це підготовка дитини до дорослого відповідального життя. Вона завжди була пов’язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю дорослих, оточенням дітей турботою і увагою.

Гра – це не розвага, це підготовка дитини до дорослого відповідального життя. Вона завжди була пов’язана з сімейними традиціями, працею і діяльністю дорослих, оточенням дітей турботою і увагою.

#img_right#Іграшки, котрі використовувалися як елемент гри, їх тематика і форми знаходилися в тісному взаємозв’язку з матеріальним життям суспільства, з розвитком його духовної культури, а також відображали еволюцію поглядів на виховання.

Екскурс в історію

Як і сьогодні, першою іграшкою дитини в давнину було брязкальце. Постукуючи ним, матері співали дитині колискові пісні. Окрім цього, брязкальце виконувало роль оберега – відгонило злих духів.

Безцінні скарби культури залишили подальшим поколінням стародавні цивілізації Єгипту, Греції і Риму. Найбільш ранні відомі нам іграшки Давнього Єгипту датуються Ш тисячоліттям до н.е. Це зроблені з дерева фігурки корів, крокодилів, тигрів.

Пізніше (приблизно у 1 столітті до н.е.) в іграшці виник образ коня – саме в цей час єгиптяни могли дізнатися про існування колісниці й коня від кочових племен. Багато іграшок не збереглося, але залишилися їх зображення на античних вазах.

Біля 4-х тисяч років тому виник і такий вид іграшки як лялька. Велику кількість ляльок залишили античні Греція і Рим. Ігрові ляльки робилися з глини, дерева. Вони часто були рухомі. В цей же час з’явилися і обручі з надітими на них кільцями для дзвону; гойдалки у формі лавки; бабці; кістки – все це були улюблені дитячі забави.

У стародавніх іграшках підкуповує щирість, теплота і любов, з якою вони робилися.

Доля іграшок в середні віки залишається нез’ясованою. Перші відомості відносяться вже до нового західноєвропейського життя. Примітивні ремісничі іграшки (флейти, свистки, кулі) звозилися на базар іграшок до Нюрнберга і Страсбурга.

У ХVI столітті паризькі іграшкарі розпочали, як самостійну спеціальність, виготовлення ляльок на замовлення. Ціни на такі іграшки були дуже високі. Найцікавішими з німецьких іграшок є знамениті лялькові будинки. Лише на великі свята дітям дозволялося милуватися такими іграшками.

Народна іграшка

Народна іграшка є спадщиною подібно до рідної мови, казки, пісні. Народні іграшки перевірені дитячою любов’ю до неї, дитячою грою. Іграшці кожного народу властиві свої національні традиції.

У російській народній іграшці немає надуманості, при створенні її інтереси дітей і дорослих близькі один одному, а тому вона і милувала око, і розвивала творчість, і вчила розуміти навколишнє середовище, вчила опановувати основи праці дорослих. Народна іграшка несе в собі художню культуру народної творчості, розвиває самобутні риси естетики свого народу.

Відношення до іграшки

Не тільки у первісних людей, але й у народів з стародавньою культурою в похованнях, поряд з померлою дитиною, знаходять іграшки. Саме цей звичай допоміг зберегти їх до наших днів. І він же говорить про любов дітей до іграшки.

Уронили мишку на пол.

Оторвали мишке лапу.

Все равно его не брошу,

Потому что он хороший.

Ці нехитрі вірші з мого дитинства дуже точно показують відношення мого покоління до іграшки. Ми гралися улюбленою іграшкою протягом декількох років.

Ляльки, які я робила разом з мамою, були моїми улюбленими ляльками. Їм я шила перші плаття, їм робила зачіски, їх укладала спати і лікувала від застуди. Все це стало в нагоді мені в житті. Хлопчики грали в "индійців"- стріляли з лука, але, хочу відмітити, не в людей або тварин, а в мішень – хто точніше. Ігри в дерев’яний меч розвивали спритність, командні ігри з м’ячем виробляли навички спільної діяльності.

Сьогодні діти практично усунені від праці дорослих; вони все довше грають, замість того, щоб жити; і іграшка стає все більш надуманою, все більш холодною. Треба визнати – ми лінуємося виховувати своїх дітей. Чим би дитя не тішилося, лише б не плакало, і ми біжимо в магазин – адже простіше за все утішити дитину за допомогою нової іграшки.

Дитині нічого не потрібно винаходити – ми все пропонуємо їй у готовому вигляді. Лялька Барбі з приголомшливою швидкістю обростає купованим майном: одягом, взуттям, косметикою, аксесуарами; вона має бой-френда – вдумайтеся в це! Кого ж виховає така іграшка? Думаю – "користувачів", "споживачів" – і тільки.

Подивіться навколо: адже це солодко-рожеві "барбі" ходять по вулиці, їздять в дорогих автомобілях. Вони усюди: на екранах телевізорів в нескінченних конкурсах на різних "міс", вони в реаліті-шоу, вони на обкладинках журналів. Лялькові дівчатка з ляльковими думками і такими ж ляльковими серцями. І жити вони хочуть в такому ж ляльковому будиночку…

Хотілося б посміятися – але не смішно; хочу нагадати: лялька – це зображення людського тіла і, хочемо ми чи ні, вона несе в собі певну магію. Пройде час, і наші діти займуть наше місце в дорослому світі. Такий закон. Яким він буде – цей світ, залежить від нас, від тих, кого ми виховаємо.