Новий вид захоплення молоді – чимось схожий на акробатику, а чимось на каскадерство – щороку приваблює все більшу кількість хлопців, а іноді навіть і дівчат, які називають себе трейсерами.
#img_right#"Розумний на гору не піде – розумний гору обійде" – так говорить народна мудрість. Але для тих, хто захоплюється екстремально-спортивною дисципліною паркуром – діє зворотній принцип. Цей новий вид захоплення молоді – чимось схожий на акробатику, а чимось на каскадерство – щороку приваблює все більшу кількість хлопців, а іноді навіть і дівчат, які називають себе трейсерами. На недолік адреналіну в крові вони не скаржаться, тому що крім перекидів і шпагатів у тренувальний "раціон" паркуристів входять стрибки з висоти та через паркани, сальто, а також багато чого іншого, на що вистачить фантазії екстремала.
Про те, що таке паркур і наскільки він розвинений в Україні розповідає лідер Київського Об’єднання Трейсерів (КОТ), капітан команди "Вовча зграя" і просто трейсер Мурад Рогожников.
– Мураде, ти обрав такий незвичайний спортивний напрям. Розкажи, будь-ласка, що дають тобі заняття паркуром? Що ти відчуваєш?
– Адреналін, відмінне здоров’я, гарну фізичну форму і відчуття, що живеш повним життям. Також я маю радість від пізнання чогось нового. Адже в паркурі неможливо – особисто я так не вважаю, а думаю, що це майже недосяжно – дійти до такого ступеня, коли можеш робити усе, на що здатне людське тіло.
У деяких випадках, природньо, це можливість "випендритися", "покрасуватися" перед кимось. Ну а взагалі – усвідомлення того, що я займаюся улюбленою справою, приносить мені більше всього задоволення!
– А чи розділяють близькі, батьки, родичі твоє захоплення?
– Батьки тільки ЗА. Мені щодо цього пощастило. Хоча все ж таки, вони постійно хвилюються за мене. А взагалі, більшості людей подобаються наші заняття, адже ми ж не хулігани.
– Травмування трапляються часто?
-Ні, нечасто. Дрібні травми типу синців, ударів, подряпин, порізів, надривів шкіри або незначних розтягнень трапляються на кожному тренуванні. Більш серйозні – такі як сильні розтягання зв’язок, зриви м’язів, або ж переломи, тріщини і вибиті суглоби – рідше, але зустрічаються. Наприклад, травма коліна, яку я отримав у березні, поклала мене в гіпс на 3 тижні. Але гіпс вже через 13 днів зламався … від стрибків.
– Відомо, що паркур прийшов до нас із Франції. Цікаво, скільки всього трейсерів в Україні?
– Найбільша їх кількість у Києві – чоловік 250, в інших містах – від 1 до 50…
"Найстаріші" трейсери займаються близько 4 років – але таких одиниці… Різкий пік створення команд – півтора роки тому – і до сьогодні кількість трейсерів збільшується з кожним днем…
– Чи існують турніри з паркуру?
– Немає. Це заборонено філософією.
– Мураде, а що робити людині, яка захоче займатися паркуром? Скільки коштують заняття і де вони проходять?
– Заняття у нас безкоштовні. Усе робимо на чистому ентузіазмі. Тим більше, що, тренуючи інших, ми прогресуємо й самі. А стосовно місця занять – завжди по-різному. Але точно – це має бути вулиця: будівельний майданчик, пляж або стадіон – усе це нам підходить.
– А як часто проходять тренування?
– В середньому взимку – раз на два дні. Улітку щодня. Але, безумовно, кожному – своє. Деяким добре тренуватися в групі, деяким поодинці. Прогрес спостерігається і там, і там – все залежить тільки від характеру людини.
– Напевно, щоб займатися паркуром, необхідна відмінна фізична підготовка. Чи є у вас якісь вимоги до новачків?
– Звичайно, спортивна підготовка вітається, але вона необов’язкова. Іноді, наприклад, програмістам, які все життя просиділи на стільці, легше звикнути до певних рухів, ніж, наприклад, спортсменам відвикнути від рухів і понять, властивих їхньому виду спорту.
– Дякую за розмову. Поділись, будь-ласка, наостанок своїми планами на майбутнє?
– Плани, як завжди – тренуватися та просто радіти життю, чого й іншим бажаю!
Leave a Reply