Зимове сонцестояння, Різдво, прихід Нового року – чи означають ще ці події щось для нас? Що взагалі ми маємо на увазі, кажучи “нас” і “ми”? Більшість, пануючі тенденції, ЗМІ чи результати опитувань?
Чи усвідомлюємо ми спадщину, яку залишили нам наші предки? Чи мислимо ми досить творчо, щоб втілити наші ідеї в життя? Згодні ми задовольнятися рамками «Старої Європи» чи готові порадіти винахідливості нашої молоді?
Зимове сонцестояння для наших предків означало не тільки прощання із старим, але й свято на честь майбутніх днів, які стають довшими. Різдво уособлювало порятунок, реалізований вищими силами через народження немовляти, – реальна і в той же час символічна подія, яку сьогодні ми ледве можемо повністю усвідомити.
А під час зустрічі Нового року ми гучним фейєрверком проганяємо старих духів, в яких більше не віримо. На щастя, посеред загальної байдужості та свавілля ще залишилися люди, які прагнуть досліджувати людське буття, володіють співчуттям, мужністю і фантазією, які не бояться постати перед лицем правди. Кожен значущий, і кожен буде оцінений. Лише це може перетворити безліч "я" в "ми" на шляху до нової майбутньої епохи.
#img_right#Місяць, шосте відчуття і ми: роздуми про нову епоху
Слова із старовинної німецької пісні свідчать: "Чи бачите ви місяць? Його видно лише на половину, а насправді він круглий і красивий. Так само і з деякими речами: ми зарозуміло сміємося над ними, тому що наші очі їх не бачать".
Автор цієї красивої пісні про місяць – Матіас Клаудіус. Він народився в 1740 році в місті Райнфельді, область Гольштайн, в сім’ї священика, з 1777 року працював у Вандсбеку вільним письменником, журналістом і поетом. У третій стрічці він зашифрував послання для своїх сучасників, що жили в століття Освіти, які вважали, що вони здатні пізнати і пояснити всі явища. Досі ця пісня знайома багатьом німцям, яким ще пощастило вирости на народних піснях.
Я вірю лише в те, що бачу
Епоха Освіти з її сильною вірою в науку продовжує здійснювати вплив на світ вже протягом 200 років. Матіас Клаудіус, навпаки, стверджував, що насправді існує значно більше речей, ніж ми в змозі побачити. Він виступав за широкий погляд на речі й пояснював, що не можна завжди покладатися лише на мікроскоп і телескоп. Можливо, з нього б вийшов здібний учений?
Можна навести приклад з області біології – переполох в медичних колах, викликаний відкриттям Роберта Коха. Він намагався довести, що невидимі бактерії холери викликають захворювання. Суперечка із цього приводу привела до того, що в 1892 році інший лікар, Макс фон Петтекофер, сам інфікував себе бактеріями холери в спробі довести, що Кох помиляється. Роберт Кох добився визнання невидимих холерних бактерій. В даному випадку мікроскоп послужив гарну службу, проте для створення своєї гіпотези йому довелося покластися не тільки на раціональне мислення, але й на інтуїцію.
150 років тому мало хто з лікарів і акушерок вірив у те, що миття рук перед прийняттям пологів здатне знизити смертність грудних дітей. Над угорським лікарем Ігнацем Пилипом Земмельвайсем (1818-1865) насміхалися за це твердження, проте його відкриття, кінець кінцем, врятувало життя багатьом жінкам і дітям. Хто з авторитетних учених всього 20 років тому вірив у ефективність акупунктури? Тепер вона увійшла до практики багатьох дипломованих докторів.
Закостенілі уявлення замість відкритого мислення
Ми часто прислухаємося до думки авторитетних осіб і дотримуємося загальноприйнятих точок зору. Насправді, набагато прогрессивніша відвертість розуму і жага пізнання. Чи можна сліпо вірити науці, яка вариться у власному соку і уникає нових постановок питання, замість того, щоб розширити горизонт?
Індивідуум і суспільство завжди знаходилися в залежності один від одного. Але лише окремий індивідуум володіє силою для вибору власного шляху і ухвалення відповідальності за своє власне життя і життя людей, які оточують його.
Новітні відкриття в області науки показали, що наш внутрішній стан, наприклад, налаштованість начальника на підприємство, здатне здійснити безпосередній вплив на навколишнє середовище. Відносини між співробітниками та успіх підприємства є віддзеркаленням цього внутрішнього взаємозв’язку, і цей феномен не залежить від того, скільки було проведено теоретичних досліджень. Підвищення кваліфікації виявиться ефективним лише у тому випадку, коли присутня внутрішня мотивація. Наукові дослідження статистичних даних підтвердили те, про що кожен вже давно підозрював на інтуїтивному рівні.
З радістю вчитися на помилках
Професор Міхаель Фрезі з університету Гіссена зі своєю командою проводив дослідження, як негативне ставлення до помилок співробітників негативно впливає на робочу атмосферу, творчий підхід і продуктивність. Було виявлено, що занепокоєння, негативний настрій і недолік терпіння у відношенні до колег знижують рівень виробництва. Навпаки, винесення досвіду з помилок за відсутності стягнень або доган приводить до загального поліпшення роботи колективу. За ступенем нетерпимості до помилок німці знаходяться на другому місці в світі, але з’ясування причин цієї особливості німецького менталітету виходить за рамки нашої статті.
Набагато краще для всіх було б після усвідомлення помилок просто не повторювати їх і сміливо зробити крок назустріч новій епосі. Назустріч епосі, де буде місце експерименту, мужності робити і виправляти помилки, а також радості від розвитку і використання нашого шостого, сьомого і восьмого відчуттів. І, можливо, тоді ми відкриємо в собі зір, який завжди буде здатний розгледіти круглий місяць, нескінченність і нас самих посеред безмежного Всесвіту.
Leave a Reply